Особливості надання показань у кримінальному процесі

Конституція України забезпечує право особи на відмову від надання свідчень щодо себе, своїх сімейних членів і близьких родичів. Це право діє в будь-яких правових відносинах, де передбачено допит з метою збору інформації або даних для подальшого коректного вирішення справи або запуску процедур. Залежно від процесуального становища особи, вона може бути як зобов'язана давати показання, так і мати на це право або нести за це відповідальність.

Права та обов'язки свідків кримінального правопорушення

Як свідок, ви маєте право, зокрема:

• бути поінформованими про причину та в межах якого кримінального провадження вас допитують;
• користуватися правовою допомогою адвоката, чиї повноваження підтверджені положеннями КПК, під час давання показань та участі в інших процесуальних діях;
• відмовитися від давання показань щодо себе, близьких родичів і членів своєї сім'ї, які можуть бути підставою для підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення вами, вашими близькими родичами або членами вашої сім'ї;
• подавати клопотання про забезпечення безпеки в законодавчо передбачених випадках та інше.

Як свідок, ви зобов'язані:

• відповідати на виклики від слідчого, прокурора, судді або з'являтися в судові інстанції;
• давати достовірні свідчення на етапах попереднього розслідування і під час судового процесу;
• зберігати в таємниці інформацію, що стосується деталей кримінальної справи і процедур, що проводяться в її рамках, без згоди слідчого, прокурора або суду, особливо ту, що стала відома вам під час виконання службових обов'язків.

Якщо вас задіють для участі в процесуальних заходах під час досудового розслідування в ролі понятого або свідка цих дій, ви маєте зберігати конфіденційність інформації про ці дії на запит слідчого або прокурора.

Відмова від надання показань

У наукових юридичних колах тривалий час точиться дискусія щодо так званого імунітету осіб, які надають свідчення і пояснення у справі, що передбачає їхнє повне або часткове звільнення від обов'язку давати свідчення. Можна виокремити три основні категорії осіб, які володіють таким імунітетом:

• Особи, допит яких як свідків заборонено;
• Особи, які мають право відмовитися від дачі показань;
• Особи, які можуть не відповідати на конкретні запитання.

До першої групи входять:

• Захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного з питань, що стали відомими йому під час виконання своїх професійних обов'язків;
• Адвокат або представник професійного об'єднання чи іншої громадської організації в межах виконання обов'язків щодо захисту інтересів потерпілого, позивача чи відповідача в цивільному процесі;
• Особи, обмежені в здатності адекватно розуміти інформацію через фізичні або психологічні недуги, важливу для справи, і відповідно, нездатні давати щодо неї свідчення;
• Судді, народні обранці та члени журі щодо аспектів, які стосуються ведення обговорень у рамках закритих засідань і процесуальних рішень або винесення вироків.

Питання про право осіб повністю відмовитися від надання показань регламентується Кримінально-процесуальним кодексом України. Вони можуть самостійно вирішувати, давати свідчення чи ні, і при цьому не несуть відповідальності за надання відомостей, що мають завідомо неправдивий характер. Ця норма застосовується до осіб, які перебувають у статусі підозрюваних, обвинувачених або підсудних.

До третьої групи належить будь-яка особа, незалежно від раси, кольору шкіри, національності тощо, якщо інформація, якою вона володіє, безпосередньо стосується її самої, членів її сім'ї або близьких родичів відповідно до чинного законодавства.

Онук, онука, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, а також особи, які спільно проживають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права й обов'язки, включно з незареєстрованими шлюбними відносинами.

Кримінальна відповідальність за відмову від дачі показань в Україні

Надійні показання очевидців є ключовим елементом забезпечення законності та справедливості в процесі винесення судових рішень. Однак з різних причин, включно з підкупом, погрозами з боку злочинців, відсутністю часу або небажанням взаємодіяти з органами правопорядку, громадяни можуть ігнорувати виклики на допит або до суду. Для тих, хто не звільнений від обов'язку свідчити згідно з процесуальним законодавством, такі дії можуть призвести до кримінальної відповідальності.

Це передбачено статтею 385 Кримінального кодексу України, згідно з якою передбачено штраф від 850 до 5100 гривень або арешт на строк до 6 місяців за:

• необґрунтовану відмову свідка від дачі показань;
• невиконання перекладачем або експертом своїх обов'язків.

Ті самі санкції, включно з арештом до 6 місяців або обов'язковими роботами на строк до 2 років, можуть бути застосовані за порушення статті 386 КК України, що включає:

• створення перешкод для участі осіб у провадженні, щоб з'явитися на допит;
• примус до відмови від давання показань або до надання неправдивої інформації через погрози, підкуп або обіцянку помсти.

Лжесвідчення перед судом, слідством або іншими уповноваженими органами регулюється статтею 384 КК і може тягнути за собою покарання у вигляді обов'язкових робіт/обмеження волі на строк до 2 років або арешту на строк до 6 місяців. За аналогічні дії, здійснені в поєднанні з іншими тяжкими або особливо тяжкими злочинами, з використанням підроблених доказів або з корисливих мотивів, може бути призначено покарання у вигляді обов'язкових робіт на строк до 2 років, обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.