Питання спадкування є одними з найпоширеніших юридичних питань, з якими стикаються люди протягом життя. На жаль, в Україні через недостатній рівень правової грамотності багато людей зазнають складнощів у процесі оформлення прав на успадковане майно, що іноді призводить до його втрати. Нормативне регулювання питань спадкування передбачено Цивільним кодексом України. Далі ми обговоримо процес прийняття спадщини.

Документи для оформлення спадщини

Для успішного оформлення прав на спадщину необхідно пред'явити нотаріусу такий перелік документів:

• Паспорт спадкоємця.
• Ідентифікаційний номер.
• Написану заяву про бажання прийняти спадщину.
• Офіційне свідоцтво про смерть спадкодавця.
• Виписка, що підтверджує місце постійної реєстрації покійного, а також інформацію про осіб, з якими він проживав на момент смерті.
• Довідка, що вказує на місце проживання спадкодавця.
• Заповіт, у разі оформлення спадщини відповідно до заповідальних вказівок.
• Документи, що встановлюють факт родинних стосунків з померлим, у разі спадкування за законом.

Способи прийняття спадщини

За законодавством виокремлюють три основні методи прийняття спадщини:

• Автоматичне прийняття спадщини особами, які на момент смерті спадкодавця проживали з ним на постійній основі.
• Прийняття спадщини особами, які не мають повної цивільної дієздатності, такими як малолітні, неповнолітні, недієздатні, а також особами з обмеженою дієздатністю.
• Офіційне прийняття спадщини через подання заяви нотаріусу. 

У разі автоматичного прийняття спадщини, для осіб, які постійно проживали з покійним, не потрібно подавати додаткові документи, окрім якщо вони не бажають відмовитися від спадщини. Для цього вони повинні подати заяву про відмову протягом шести місяців після смерті спадкодавця. Аналогічні правила застосовуються і до осіб з обмеженою дієздатністю. 

Зазначається, що спадщина має універсальний характер, припускаючи, що спадкоємець має право отримати все майно, зобов'язання і права померлого або відмовитися від них повністю. Вибіркове спадкування або відмова окремих елементів спадщини не передбачені. 

Спадкоємців, які не проживали зі спадкодавцем на момент його смерті, повинні подати заявлення про прийняття спадщини до нотаріуса в шестимісячний термін. Якщо заявлення не буде подане в зазначений період, вважається, що спадкоємець відмовився від своїх прав на спадок. Тому, ті, хто не бажає отримувати спадщину, не потребують здійснення додаткових дій для відмови. 

Встановлення факту співпроживання зі спадкодавцем здійснюється переважно через спільну реєстрацію за місцем проживання. У випадках, коли спільна прописка відсутня, можливе використання довідок з місцевих органів влади. В ситуаціях, коли виникають спори, питання про спільне проживання може бути вирішене у судовому порядку.

Що входить до складу спадщини

Спадкоємці переймають усі права і борги, що належали померлому, за винятком таких категорій:

• Особистих немайнових прав, які тісно пов'язані з особистістю спадкодавця і не можуть бути передані.
• Прав на участь у компаніях і членство в громадських об'єднаннях, якщо законом або статутними документами не передбачено інше.
• Прав на отримання компенсацій за шкоду, спричинену травмами або іншою шкодою здоров'ю.
• Прав на отримання аліментів, пенсій, допомоги та інших видів виплат, визначених законодавством.
• Прав і зобов'язань, які безпосередньо пов'язані з особою спадкодавця і не можуть бути виконані або отримані іншою особою. 

Важливо, що спадкоємець має свободу вибору між прийняттям спадщини та відмовою від неї. Той, хто бажає прийняти спадщину, повинен подати нотаріусу письмову заяву про своє рішення. Подання такої заяви має здійснюватися особисто спадкоємцем, оскільки чинне законодавство України не передбачає можливість делегування цього права за довіреністю. 

Спадкоємець має право відмовитися від спадщини, подавши заяву нотаріусу або, у випадку сільської місцевості, уповноваженій особі місцевого самоврядування, протягом шести місяців після відкриття спадщини. У заяві про відмову спадкоємець має можливість вказати іншу особу в якості отримувача спадкових активів. Відмова від спадщини на користь іншого заповідального спадкоємця дозволена для спадкоємців за заповітом, тоді як спадкоємці за законом можуть відмовитися на користь будь-якої іншої особи, яка має законні права на спадщину, без обмежень за черговістю.

Строк прийняття спадщини

Закон передбачає шестимісячний період для того, щоб спадкоємці, які не проживали разом з покійним, могли подати заяву про бажання прийняти спадщину, а також для спадкоємців, які проживали з померлим, щоб висловити відмову від спадщини.

Якщо існують спадкоємці різних черг, право на спадкування переходить до спадкоємців наступної черги у випадках, коли спадкоємці попередніх черг відсутні, відмовляються від спадщини або не приймають її. За таких обставин, коли можливість спадкування для когось залежить від відмови або неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, строк для прийняття спадщини становить три місяці починаючи з моменту, коли спливає шестимісячний строк для попередніх спадкоємців або з моменту їхньої відмови. 

Куди звертатися для отримання спадщини?

Заявлення про бажання стати спадкоємцем за заповітом має бути подане до державної чи приватної нотаріальної контори протягом шести місяців з моменту смерті особи, яка залишила спадок. Якщо спадкоємець не подав таке заявлення у визначений термін і не мешкав разом з особою, яка залишила спадок, його вважатимуть таким, що відмовився від права на спадщину. Для відновлення права на спадкоємство необхідно отримати згоду від усіх інших спадкоємців, які вже прийняли спадок, або звернутися до суду з відповідним позовом для розгляду цього питання.

Як отримати спадщину без заповіту?

Спадкування за законом відбувається, коли спадкодавець не залишив після себе заповіту. У такій ситуації права на спадщину розподіляються між родичами відповідно до ступеня споріднення.

Черговість спадкування встановлюється таким чином:

• Перша черга включає в себе дітей покійного, його чоловіка або дружину, а також батьків.
• У другу чергу входять брати, сестри, дідусі, бабусі та онуки спадкодавця.
• Третя черга охоплює дядьків, тіток, а також племінників.
• До четвертої черги включаються особи, які жили разом з померлим у рамках однієї сім'ї протягом не менше п'яти років до моменту спадкування.

П'ята черга надає право на спадкування іншим родичам до шостого ступеня споріднення включно.

Важливо пам'ятати, що в питаннях успадкування існує безліч тонкощів і нюансів, встановлених законодавством, а також багата судова практика. Для вирішення складних питань і уникнення погіршення ситуації рекомендується звертатися до професійного адвоката у спадкових справах. Спроби самостійного врегулювання проблем часто призводять до додаткових труднощів.