Трудові договори: все, що потрібно знати

Трудові відносини відіграють ключову роль у структурі суспільства, забезпечуючи основу для економічного розвитку та соціальної стабільності. Трудовий договір є основоположним елементом цих відносин, що визначає взаємні права та обов'язки працівників і роботодавців. Важливість розуміння різних видів трудових договорів та їхнього змісту важко переоцінити, оскільки це безпосередньо впливає на якість трудового життя, рівень захисту трудових прав та можливості професійного зростання.

Трудовий договір: види та зміст

Трудовий договір встановлює умови праці, оплати праці, робочий час, а також заходи щодо забезпечення безпеки та здоров'я на робочому місці. Залежно від характеру та умов роботи, трудові договори поділяються на кілька основних видів:

Строковий договір є формою угоди між роботодавцем і працівником, що встановлює точні дати початку і закінчення трудових відносин. Ці дати фіксуються в тексті документа. Після закінчення встановленого терміну дію цієї угоди може бути або продовжено, або закінчено, і ці умови зазвичай обумовлюються заздалегідь.

Безстроковий договір являє собою трудову угоду, що укладається без застереження щодо терміну його дії. Цей вид договору діє доти, доки його не буде припинено за бажанням однієї зі сторін або з інших підстав, передбачених у законі. Умови розірвання такої угоди мають бути чітко прописані в її тексті.

З ким можна укласти строковий трудовий договір

Законодавство суворо регламентує випадки, коли допускається укладення строкових трудових договорів. До таких випадків належать:

виконання тимчасових (сезонних) робіт;

заміщення тимчасово відсутніх співробітників;

робота в рамках певних проєктів.

Строковий трудовий договір забезпечує гнучкість в управлінні персоналом, проте він не повинен використовуватися для обходу законодавства про працю.

Форми трудового договору та їхні особливості

В українському трудовому законодавстві передбачено, що трудові відносини між роботодавцем і співробітником можуть оформлятися як у письмовій, так і в усній формі. Зазвичай перевагу віддають письмовому оформленню трудового договору, згідно зі статтею 24 Кодексу законів про працю України, що дає змогу точно зафіксувати всі умови роботи та зобов'язання сторін. Проте закон також допускає можливість укладення трудового договору усно. У такому разі роботодавець і працівник домовляються про всі ключові аспекти працевлаштування, включно з можливими особливостями умов роботи.

Існують певні ситуації, коли закон вимагає обов'язкового письмового оформлення трудового договору. До них відносяться: масовий набір співробітників, працевлаштування в умовах, що становлять особливий ризик для здоров'я, укладення контрактів, а також у випадках, коли цього наполегливо вимагає сам працівник, при працевлаштуванні неповнолітніх, під час роботи з фізичними особами та в ряді інших випадків, прямо передбачених законодавством. Приклади таких винятків включають роботу в релігійних організаціях, проходження альтернативної служби, а також участь у тимчасових громадських роботах.

Незважаючи на допустимість усної угоди, вона не виключає необхідності отримання письмового підтвердження згоди від потенційного співробітника, зазвичай у формі заяви про прийняття на роботу. У заяві можуть бути зазначені всі істотні для працівника аспекти, включно з режимом роботи, тривалістю робочого часу, умовами матеріальної відповідальності та іншими важливими деталями.

Колективними договорами на рівні організацій може бути розширено список ситуацій, що вимагають письмового оформлення трудових договорів, і навіть встановлено обов'язковість винятково письмового укладення договорів.

Як укладається трудовий договір

Перш ніж приступити до роботи, майбутній співробітник і роботодавець повинні досягти угоди з приводу типу трудової угоди.

У разі усної домовленості, працівник зобов'язаний надати свою письмову згоду, зазвичай це робиться шляхом подання заяви про прийняття на роботу, на якій після розгляду керівником ставиться відповідне рішення.

Для укладення письмового трудового договору складання заяви не потрібне, важливо лише підписання самого документа обома сторонами. Після цього документ направляється на підпис до керівника організації, де крім підпису має бути зазначена дата оформлення. Якщо організація використовує печатку, на документі проставляється її відбиток. Потім працівник ставить свій підпис із зазначенням дати.

Після завершення процесу підписання трудовий договір потрібно зареєструвати, хоча законодавство України не передбачає конкретного порядку реєстрації таких документів. Зазвичай реєстрація відбувається у спеціальному журналі реєстрації трудових договорів.

Документи для укладення трудового договору

Під час оформлення на роботу роботодавець має перевірити такі ключові документи: особистий паспорт або інший документ, що підтверджує особу, а також трудову книжку. У випадках, коли займана посада висуває спеціальні вимоги до рівня освіти, кваліфікації або стану здоров'я співробітника, роботодавець зобов'язаний також запросити: документи, що підтверджують освіту і кваліфікацію; довідку про стан здоров'я; військовий квиток або його тимчасову заміну; для осіб, які підлягають призову, — свідоцтво про реєстрацію у призовній дільниці; виписку з податкової служби про присвоєння ідентифікаційного номера; свідоцтво про державне соціальне страхування, формат та умови видачі якого визначено в Цей список документів, необхідних для укладення трудового договору, є базовим. Для певних груп працівників, таких як пенсіонери, іноземні громадяни, державні службовці, неповнолітні та безробітні, закон може передбачати надання додаткових документів.

Трудова угода та її види

Крім класичного трудового договору, є й інші форми трудових угод, такі як договір підряду, договір про виконання певної роботи. Ці види угод можуть використовуватися у випадках, коли необхідно вирішити специфічні завдання, які не потрапляють під звичайні умови трудових відносин. Вони потребують окремого розгляду та оформлення з огляду на їхні особливості та цілі.

Види індивідуальних трудових договорів

Індивідуальні трудові договори, будучи орієнтованими на конкретного працівника, дають змогу врахувати індивідуальні особливості та потреби як співробітника, так і роботодавця. Це сприяє більш тісній і продуктивній взаємодії між сторонами трудового договору, а також забезпечує кращу адаптацію до умов і вимог сучасного ринку праці.

Глибоке розуміння різних видів трудових договорів та їх правильне застосування є ключем до успішних і стабільних трудових відносин, які задовольняють інтереси і працівників, і роботодавців. Це вимагає не лише знання поточного законодавства, а й готовності до його гнучкого застосування залежно від конкретних обставин та умов праці.