З моменту початку воєнних дій і встановлення воєнного стану трудове законодавство зазнало значних змін. Ці зміни торкнулися, зокрема, процедури припинення трудових відносин. Наразі продовжують з'являтися питання щодо того, які конкретні юридичні аспекти та особливі умови застосовуються до процесу звільнення в умовах війни. Розглянемо ключові моменти, на які слід звернути увагу під час розірвання трудового договору в період воєнного стану.

Як можна звільнити працівника в умовах воєнного стану, зокрема з ініціативи власника, згідно з новоприйнятим законодавством?

Звільнення з ініціативи працівника

Однією з особливостей звільнення за ініціативою працівника є можливість уникнути дотримання двотижневого попереджувального строку після подання заяви про звільнення з роботи в певних ситуаціях. Згідно з чинним в Україні Законом «Про регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану», за наявності бойових дій на території, де розташоване підприємство або організація, а також у разі загрози життю та здоров'ю працівника, останній має право розірвати трудовий контракт за власним бажанням у строк, який він зазначає у своїй заяві. 

Це правило застосовне до співробітників, місце роботи яких розташоване в зоні бойових дій. Список таких територій, а також територій, тимчасово зайнятих збройними формуваннями Російської Федерації, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За даними на момент написання цього тексту, відповідний список ще не було затверджено.

• Наразі діє список адміністративно-територіальних одиниць, для яких у рамках програми «Підтримка» може надаватися допомога платникам єдиного соціального внеску, зареєстрованим у цих регіонах. Цей список затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2023 року № 204-р і, ймовірно, його буде використано як основу для майбутнього рішення уряду щодо територій, де проводилися бойові дії.
• Якщо співробітник вирішує розірвати невизначений трудовий договір за своїм бажанням, він зобов'язаний надати відповідну заяву. В умовах початку воєнних дій, якщо неможливо особисто передати оригінал документа роботодавцю, його слід надіслати поштою з повідомленням про вручення або електронною копією на адресу роботодавця. Датою подання заяви вважається день отримання її роботодавцем.

Звільнення за згодою сторін

Процес звільнення за взаємною згодою сторін регламентується аналогічними правовими нормами. Здійснення звільнення в такому порядку відбувається безпосередньо в той день, коли було досягнуто згоди між співробітником і роботодавцем. Датою досягнення згоди є та, яка вказана в поданій працівником заяві і на якій керівництво залишає своє підсумкове рішення.

На додаток, домовленість про розрив трудових відносин може бути зафіксована шляхом взаємної згоди між працівником і роботодавцем у формі двосторонньої угоди.

Причиною для оформлення наказу про закінчення трудової угоди слугує або подана заява від співробітника, або письмова згода обох сторін на припинення трудової діяльності.

З ініціативи роботодавця

Під час введення воєнного стану законодавство дозволяє процедуру звільнення співробітника за рішенням роботодавця в такі періоди, як тимчасова непрацездатність працівника або його перебування у відпустці (за виключенням відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, а також відпустки по догляду за дитиною до її триріччя). Дата звільнення в цих випадках має бути призначена на перший робочий день після завершення періоду тимчасової непрацездатності, підтвердженої відповідними документами, або на перший робочий день після повернення з відпустки.

Звільнення через прогул (у тому числі відсутність на роботі понад трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин

У період дії воєнного стану бізнес-власникам необхідно проявляти особливу обережність при виборі підстави для звільнення працівника за прогул. Перед ухваленням рішення про звільнення на підставі відсутності на роботі, необхідно запросити у співробітника пояснення для підтвердження відсутності поважних причин його неявки.

Важливо підкреслити, що в ситуаціях, коли відсутність працівника пов'язана з воєнними діями або іншими обставинами, викликаними воєнним станом, такі працівники не підлягають звільненню за статтею 40, пункт 4 Кодексу законів про працю України, що передбачає звільнення за прогул.

Для відображення неявок працівника на роботу в період воєнних дій у табелі обліку робочого часу доцільно використовувати спеціальні позначення «I» — для інших причин відсутності або «НЗ» — для випадків неявки з нез'ясованих причин.