Навіщо укладати договір?

Угода між двома або більше учасниками, оформлена у вигляді договору, відіграє ключову роль у правових відносинах, визначаючи права та обов'язки кожної зі сторін. Договір може бути укладений як у письмовій, так і в усній формі. Головне завдання такої угоди — гарантувати коректну взаємодію між учасниками в рамках певної діяльності. У наступних розділах ми детальніше розглянемо, чому укладення договору є таким важливим аспектом.

Що таке договір?

Договір слугує інструментом захисту інтересів учасників угоди при виникненні юридичних розбіжностей. Він забезпечує можливість для сторін чітко і ясно визначити умови взаємодії, які необхідно буде виконати надалі.

Необхідність укладення договору

Договір встановлює зобов'язання сторін, захищає їхні права і пропонує механізми для вирішення спорів. Він включає засоби забезпечення виконання умов, як-от відповідальність і гарантії, і допомагає зменшити ризики та непорозуміння, чітко визначаючи права та обов'язки учасників. До змісту договору можуть входити строки, умови оплати, деталі надання послуг або виконання робіт, права на інтелектуальну власність, що залежить від його типу та цілей. Договір також слугує інструментом управління ризиками, включно зі страхуванням і гарантіями, для мінімізації потенційних загроз.

Правила укладення договору

Договір може бути укладений як усно, так і в письмовій формі. За статтею 208 Цивільного кодексу України, обов'язкова письмова форма вимагається під час правочинів між юридичними особами, між юридичною та фізичною особою. 

• Для письмової форми необхідно, щоб сторони або їхні представники підписали документ із назвою «Договір», що включає всі умови угоди. Допустимі факсимільний або електронний підпис, якщо між сторонами є домовленість зі зразками підписів. Обов'язковими є також печатки підприємств, що беруть участь у договорі. У деяких випадках потрібне нотаріальне засвідчення або державна реєстрація.
• Усна форма підходить для договорів, що виконуються відразу після укладення, як у роздрібній торгівлі. Якщо покупець — юридична особа, продавець повинен надати підтверджувальні документи про купівлю, наприклад рахунок або накладну.

Вимоги українського законодавства до договорів

Ключові положення українського законодавства про укладення договорів зафіксовано в статті 203 Цивільного кодексу України, які включають такі вимоги:

• Формування договору має відповідати встановленим нормам усного або письмового оформлення.
• Учасники договору повинні володіти необхідними повноваженнями і бути дієздатними.
• Умови, обумовлені в договорі, та їхні наслідки не можуть бути в конфлікті з українським законодавством і повинні йому повністю відповідати.
• Мета договору — добровільне виконання сторонами обговорених дій, з урахуванням принципу свободи волі (згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України).
• У контексті оподаткування правочинів, включно з ПДВ, під час укладення договору необхідно чітко зазначати, чи включено податок у ціну, чи його враховують окремо.
• Договір зобов'язаний містити всі істотні умови, без яких угода визнається недійсною.

Зміст договору

Істотні умови є обов'язковим елементом будь-якого договору, причому найважливішою з них є вказівка на предмет договору. Далі йдуть специфічні умови, зумовлені характером конкретної угоди та вимогами відповідного законодавства України. Так, для договору оренди землі необхідно керуватися положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» №161, тоді як під час оформлення господарської угоди згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України слід зазначати ціну та строк її дії. Крім того, до договору включаються інші умови, на включенні яких наполягає хоча б одна зі сторін угоди.

Види договорів

Для полегшення процесу оформлення договорів в Україні було введено стандартні зразки документів. Використання цих форм суворо вимагається лише в певних випадках, встановлених законодавством. Наприклад, під час оренди державної власності необхідно користуватися шаблоном, затвердженим Фондом державного майна України (наказ №1774). Типові форми призначені для уніфікації видів договорів, які укладають найчастіше, включно з:

1. Купівлю-продаж і поставку (згідно зі статтями 655-714 Цивільного кодексу та статтями 264-271 Господарського кодексу України);
2. Міну (за статтями 715-716 Цивільного кодексу і статтею 293 Господарського кодексу);
3. Оренду або майновий найм (відповідно до статей 759-826 Цивільного кодексу і статей 283-292 Господарського кодексу, а також Законів №161, №723, №2269);
4. Позика (за статтями 1046-1053 Цивільного кодексу);
5. Надання послуг (згідно зі статтями 901-907 Цивільного кодексу);
6. Виконання робіт (відповідно до статей 837-900 Цивільного кодексу).

Хоча суворе дотримання цих шаблонів не завжди є обов'язковим, вони сприяють правильному і логічно послідовному оформленню договірних відносин, унеможливлюючи припущення помилок.

Договір є ключовим правовим документом, який визначає права та обов'язки учасників. Цей документ слугує основою для стабільних, чітких і надійних відносин між сторонами, а також сприяє зниженню потенційних ризиків і запобіганню непорозумінь надалі.