Відповідно до шостої статті Закону України «Про свободу пересування та вибір місця проживання», усі громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що мешкають в Україні на сталій чи тимчасовій основі, мають обов'язок зареєструвати своє місце проживання. З моменту введення в дію Постанови Кабінету Міністрів №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі даних реєстраційними органами до Єдиного державного демографічного реєстру», в Україні запроваджено актуалізовані норми для процедур реєстрації та скасування реєстрації.

Реєстрація та декларування місця проживання

Як видно з нововведень у законодавстві, крім традиційної «реєстрації», з'явилося нове визначення — декларування місця проживання. По суті, декларування являє собою стандартну процедуру реєстрації, але виконувану в електронному вигляді через портал «Дія». Згідно з чинним законодавством, тепер можливо оформити декларацію місця проживання (прописатися) за допомогою «Дії».

Традиційна реєстрація відбувається через спеціалізовані центри надання адміністративних послуг. Між цими двома процедурами — реєстрацією та декларуванням — у плані внесення даних до реєстрів місць проживання істотних відмінностей немає. Зміна термінології не впливає на суть процесу. Раніше використовувався термін «прописка», потім — «реєстрація», а тепер — «реєстрація» або «декларування».

Інформація про місце проживання також реєструється у відповідних реєстрах. Для оформлення прописки потрібна згода власника (власників) житлового приміщення або документ, що підтверджує право на проживання (наприклад, договір оренди). Незважаючи на наявність низки особливостей у процедурі реєстрації/декларування, принципово нових відмінностей у цій сфері запроваджено не було.

Реєстри за місцем проживання

Законодавством було оформлено питання роботи реєстрів територіальних громад, які стартували свою діяльність кілька років тому. Маловідомо, але приблизно 7-8 років тому розпочався процес передання функцій з реєстрації мешканців від житлово-експлуатаційних контор (ЖЕКів) до місцевих органів влади (рад) та їхніх центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів). Тобто, для зміни реєстрації місця проживання необхідно було звертатися безпосередньо до ЦНАПів. Разом із цим передавалися дані про зареєстрованих мешканців, і починалося формування необхідних реєстрів для кожної адміністративно-територіальної одиниці.

Нині ці бази даних відомі як реєстри територіальних громад. Однак донедавна було відсутнє чітке законодавче визначення їхніх функцій. Це призводило до проблем із доступом до інформації про осіб, зареєстрованих за певною адресою. Раніше для отримання такої інформації використовувалася Форма 3, що видавалася ЖЕКом за запитом власника. Після переходу повноважень до місцевої влади процедури видачі довідок стали різнитися: в одних випадках видавали довідки без чіткого регламенту інформації, в інших — виписки, а деякі органи влади відмовлялися надавати інформацію без запиту від нотаріуса або суду.

Новим законом урегульовано процеси ведення, оновлення реєстрів територіальних громад та доступу до інформації про зареєстрованих осіб. Відтепер власник житлової площі може отримати офіційну виписку з реєстру, в якій будуть вказані всі зареєстровані за даною адресою люди.

Зняття з реєстрації (виписка)

У цій галузі відбулися, по суті, революційні зміни. Тепер власник приватного будинку може самостійно виписати мешканців без їхньої згоди і без звернення до суду. Раніше, щоб виписати будь-кого без його відома, було потрібне судове рішення, і судова практика з цього питання була доволі суперечливою, як ми згадували в попередніх публікаціях.

Нині достатньо подати заяву та пред'явити документи, що підтверджують право власності на житло, до відповідного ЦНАПу.

Існує особливе правило для виписки дітей: якщо власник ініціює процедуру зняття з реєстрації батьків дитини (або одного з них), то дитину також буде знято з реєстрації. Однак власник не має права виписати з житла своїх дітей, що логічно.

Крім того, у разі спільної власності на житло для виписки мешканця необхідно отримати згоду всіх власників. Виписати одного зі співвласників без його згоди також неможливо.

Оскільки ці зміни набули чинності порівняно недавно, на практиці можуть виникнути складнощі. Іноді адміністратори ЦНАПів відмовляють у знятті з реєстрації, аргументуючи це дією попереднього законодавства або іншими обставинами. Такі відмови є незаконними, оскільки новий закон поширюється на всі аспекти реєстрації. У разі виникнення подібних проблем рекомендується звернутися по допомогу до адвоката, який спеціалізується на житлових питаннях.

Ситуація під час воєнного стану

У зв'язку з воєнним станом діяльність реєстрів територіальних громад тимчасово припинена. Процеси реєстрації чи виписки з місця проживання не здійснюються через виклики в забезпеченні коректної роботи та захисту інформації під час таких обставин.

Проте слід зазначити, що після тимчасового закриття нотаріальних реєстрів доступ до них зараз відновлено, і нотаріуси продовжують здійснювати свої функції. Це дає підстави очікувати швидке відновлення роботи реєстрів територіальних спільнот, зокрема в частині процедур реєстрації місця проживання.